Навчально-методична робота

Конкурсна робота "Упровадження сучасних форм інноваційної діяльності викладачами української мови та літератури в умовах відкритого інформаційного простору"

Навчально - методична робота (опис)

 «Поки жива мова в устах народу,

                                  до того часу живий і народ.

                                                І нема насильства нестерпнішого,

                                                 як те, що хоче відірвати в народу

                                                                             спадщину, створену незчисленними                  поколіннями його віджилих предків».

Костянтин Ушинський

Мова як суспільне, історичне явище, що тісно пов'язане з духовним, розумовим, психічним життям людей, має велике значення для кожного народу; нею супроводжуються всі сторони буття, процеси пізнавальної і творчої діяльності, завдяки їй люди спілкуються між собою, обмінюються думками, мислять, пізнають навколишній світ, усвідомлюють явища, процеси, дії, залежність між ними. Саме тому мова - найцінніше багатство народу, його історія, свідомість, продукт суспільного життя. Відображаючи дійсність у різноманітних формах її буття, забезпечуючи інтелектуальну діяльність людини (мислення, сприймання, пам'ять, уяву), мова тим самим має величезне суспільне значення. Завдяки їй людство може зберігати в часі надбання розумових здібностей, передавати з покоління в покоління досвід, найвищі інтелектуальні досягнення. Мова є великим засобом зближення між людьми, дати можливість людині бути активним членом суспільства.  З'ясуванням суті і походження мови цікавились здавна. Важливу роль мови в житті й культурі народу відзначали видатні вчені й письменники. Мову як важливий засіб впливу на людину, як знаряддя освіти і виховання високо оцінював К.Д.Ушинський. Він називав її "дивним педагогом", який "навчає напрочуд легко, за якимось недосяжно полегшеним методом". Потреба опанування мови визначається її нерозривним зв'язком з мисленнями, з свідомістю і трудовою діяльністю. Чому ж виникла необхідність у мові? Та тому, що люди почали працювати разом, колективно. Що ж означає працювати разом? Адже комахи чи бджоли теж працюють разом. Так, але не зовсім. Жодна комаха і жодна бджола не думають про загальне благо і не планують своїх дій разом з іншими комахами і бджолами. Вони працюють поряд, але не разом. Інакше у людини. Люди є суспільними істотами і в процесі своєї діяльності змушені вступати в мовне спілкування з метою погодити свої вчинки, обмінятися думками, виявити певний вплив одне на одного. Мовне спілкування завжди здійснюється за допомогою якої-небудь мови і відповідає фонетичним, словниковим і граматичним особливостям цієї мови. Багата і милозвучна українська мова. Нею передаються найтонші відтінки думок і почуттів, слухаючи мову щодня, ми часто не вдумуємося в її особливості, сприймаємо слова, як щось звичайне, само собою зрозуміле. А тим часом мова - одне з чудес, створених людьми. Вона віддзеркалює душу народу, його історію. У нашій мові є чимало захоплюючого і дивовижного. Безліч на перший погляд буденних слів ховає в собі якусь таємницю. Кожне вживане нами слово має свою долю, свою історію. А щоб знати мову, глибоко розуміти висловлені думки, вправно користуватися дзвінким і гучним рідним словом, треба цікавитися ним, любовно вивчати і аналізувати кожне слово, виховувати в собі інтерес до рідної мови, навчатися розуміти її красу. Необхідно працювати над словом. Адже глибокі знання рідної мови, досконале володіння нею - одна з важливих ознак високої культури і освіченості людини. "Людям потрібно давати науку тією мовою, - писав С.Єфремов, - якою народ говорить - його власним, а не чужим, не позиченим словом", бо, - продовжує вчений, - "важко учитися чужою мовою, і немає в світі, як по-своєму до науки тієї братися, що кожне тобі слово своє було, рідне, щоб кожне до розуму прилягло та до серця примовляло".

Розбудова державності в Україні зумовила нові тенденції щодо розвитку освіти. З'явилася нагальна потреба суспільства у творчих, діяльних, обдарованих, інтелектуально і духовно розвинених громадян, які досконало володіють рідною мовою. Предметом особливої уваги кожного педагога має бути використання в роботі таких засобів, методів і форм навчання, які спрямовані на розвиток критичності та самостійності мислення, допитливості, винахідливості, самостійності тощо. Суттєво підвищити ефективність розвитку інтелектуально-евристичних здібностей можна лише в тому разі, якщо постійно використовувати у процесі навчально-виховної діяльності творчі завдання: написання казки, вірша, оповідання. У процесі роботи учні застосовують набуті знання, уміння та навички, варіюють відомі способи діяльності. Звідси, формування творчих здібностей можливе у творчості, через вирішення різноманітних творчих завдань. Але, щоб спрямувати людину до такого виду діяльності, необхідні так звані "потреби на творення". Мається на увазі певний емоційний настрій, мотивація, настанова, ступінь власної активності особистості. Без усіх цих компонентів неможливе виникнення творчості. Якщо ми хочемо розвивати творчі здібності учнів, маємо відповідно організовувати роботу з вивчення мови. "Викладання мови - це майстерність творення людської душі, бо вона є найніжнішим, найтоншим зіткненням до серця дитини. Викладання мови - це й суспільствознавство, бо в слові закарбовані століття життя й боротьби народу, його мужність і слава, надії і сподівання", - говорив В.О.Сухомлинський. Вчитель-словесник покликаний виховувати в учнів любов та інтерес до слова, навчає дбати про яскравість, виразність і точність мови, розвиває мислення, творчі здібності, впливає на естетичні переконання, формує внутрішній духовний світ дитини.

Реформування освіти у відповідності із Законом України «Про загальну середню освіту» передбачає реалізацію принципів гуманізації освіти, її демократизації, методологічної переорієнтації процесу навчання на розвиток особистості учня, формування його життєвих компетентностей.

Процес навчання – це взаємопов’язані діяльність учителя (викладання і організація діяльності учня) і  учня (учіння), батьків та соціальних партнерів, спрямовані на оволодіння учнями системою знань, умінь та навичок їх практичного використання, розвиток творчих здібностей учнів.

Навчальна діяльність на уроках повинна дати не лише суму знань, умінь та навичок, а й сформувати його компетентність як загальну здатність, яка базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях з використанням різноманітних форм, методів і технологій навчання.

Навчальний заклад працює над створенням системи формування життєвих компетентностей учнів в умовах жорсткої конкуренції на ринку праці, вбачаючи завдання навчального процесу, що відображаються у виборі змісту уроку.  У ході підготовки до уроку, формуючи його мету, я ставлю три завдання:

                Основні (пізнавальні, когнітивні)

          Оволодіння знаннями, вміннями, навичками.

                Розвивальні

          Розвиток інтелектуальної, емоційно-вольової сфери

                Виховні

          Формування наукового світогляду, моральної, естетичної, правової,   

           екологічної культури тощо.

При викладанні предметів української мови та української літератури   ставлю перед собою  основні завдання:

          Зміцнення статусу української мови як державної;

          Створення достатньої організаційної, науково-методичної, матеріально-технічної бази для забезпечення оптимальної ефективності процесу вивчення української мови та літератури з метою досягнення високого рівня володіння нею випускника;

          Підвищення грамотності та культури мовлення учнів;

          Забезпечення підготовки випускників до ЗНО;

          Спрямування роботи на забезпечення високого рівня викладання української мови і літератури, формування в учнів практичних умінь і навичок;

          Навчити учнів користуватися всіма багатствами мовних засобів;

          Формування умінь і навичок зв’язного усного і писемного мовлення;

          Забезпечення засвоєння учнями орфографічних та граматичних норм української літературної мови;

          Удосконалення форм і методів роботи, впровадження в практику досягнень педагогічної науки;

          Впровадження в практику сучасних освітніх технологій та інновацій;

          Регулярно проводити огляд новин методичної літератури, періодичних видань;

          проводити індивідуальну роботу з обдарованими учнями, та учнями з низькою мотивацією до навчальної діяльності;

          Організація роботи гуртка;

          Активізація позакласної роботи з навчальних предметів;

          Організація колективного, індивідуального, диференційованого навчання;

          Реалізація практично-дійової і творчої складових змісту навчання;

          Забезпечення профільної підготовки учнів – профільного і поглибленого вивчення української мови та літератури.

Дидактичні форми навчання

Роль і значущість форм навчання є визначальною в практиці навчання. Саме від вибору форми заняття залежить досягнення поставлених навчальних цілей.

Форма навчання являє собою цілеспрямовану, чітко організовану, змістовно насичену й методично оснащену систему пізнавального спілкування, взаємодії, стосунків викладача та учнів. Результатом такої взаємодії є професійне удосконалення викладача, засвоєння учнями знань, умінь, навичок, розвиток їх психічних процесів та моральних якостей.                              На уроках української мови та літератури я використовую такі форми навчання:

          індивідуальні;

          групові;

          фронтальні;

          колективні;

          парні;

          зі змінним складом учнів.

Індивідуальна форма навчання передбачає взаємодію викладача з одним конкретним учнем.                                                                               

У групових формах навчання учні працюють у групах, що створюються за різними підставами.

Фронтальне навчання передбачає роботу викладача одразу в одному темпі та із загальними завданнями.

Колективна форма навчання відрізняється від фронтальної тим, що учні групи розглядаються викладачем як цілісний колектив зі своїми лідерами та особливостями взаємодії.

У парному навчанні основна взаємодія відбувається між двома учнями, які можуть обговорювати завдання, здійснювати взаємо навчання або взаємоконтроль.

До основних організаційних форм навчання відношу такі форми навчальної взаємодії.

          Урок (основна форма навчання).

          Лекція

          Семінар

          Практичні заняття (тренувальні вправи).

          Урок-конференція.

          Урок-екскурсія.

          Контрольна робота.

          Олімпіади.

          Самостійна робота.

          Консультації.

          Державна підсумкова атестація (іспит).

          Домашня начальна робота учнів

Структура процесу навчання

          Первинна діагностика й актуалізація знань та досвіду учнів;

          Постановка  мети та усвідомлення учнями завдань;

          Сприйняття учнями нового матеріалу;

          Усвідомлення нового матеріалу;

          Закріплення первинної інформації, формування нових умінь і навичок;

          Застосування отриманих знань, умінь, навичок;

          Контроль якості знань;

          Корекція;

          Узагальнення та систематизація.

Як викладач, як член колективу  професійного ліцею, я постійно працюю над виконанням завдань формування освіти, до числа яких входить упровадження новітніх методик та технологій навчання, матеріально-технічне та методичне забезпечення на рівні світових стандартів. Провідна місія у виконанні цих завдань належить мені, як викладачеві, а полягає вона у поліпшенні якості навчання, виховання та розвитку учнів, підготовки їх до суспільно-корисної праці, самостійного життя в принципово нових політичних та соціально-економічних умовах.

 Істотно поліпшити якість навчання, виховання і розвитку учнів можливо лише за умови цілеспрямованого, систематичного, послідовного удосконалення уроку як основної форми організації навчально-виховного процесу.

Підвищенню ефективності сучасного уроку, на мою думку, сприяють модернізація інноваційних напрямків навчання, ідей позитивного педагогічного досвіду, нетипових уроків та різноманітних технологій навчання.

Технології навчання

Сучасний навчальний процес у професійному ліцеї орієнтований на учня, чому повинні підпорядковуються педагогічні технології.

Педагогічна технологія – сукупність педагогічних прийомів, методів навчання виховних засобів (Б.Т.Лихачов).

Педагогічна технологія – це змістовна техніка реалізації навчального процесу (В.П. Безпалько).

Педагогічна технологія – це продумана у всіх деталях модель спільної педагогічної діяльності по проектуванні, організації та проведенню навчального процесу із обов’язковим забезпеченням комфортних умов для учнів і вчителів (В. М. Монахов).

Педагогічна технологія – це системний метод створення, впровадження і визначення всього процесу навчання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів, їх взаємодії, яка має забезпечити організацію форм навчання (ЮНЕСКО).

Педагогічні технології мають такі ознаки:

    спільна діяльність вчителя та учнів;

    сукупність прийомів та методів;

    проектування й організація процесу;

    наявність комфортних умов.

У поняття «технологія» входять:

    цільова спрямованість;

    наукова ідея, на якій ґрунтується дана технологія;

    системи взаємодії вчителя та учня;

    критерії оцінки результату;

    результат.

Методи і прийоми навчання мови та літератури

Усний виклад матеріалу викладачем ( розповідь, пояснення, лекція)

Бесіда викладача з учнями

Спостереження учнів

                                              

Методи навчання та способи взаємодії викладача й учнів на уроці

Метод вправ

Робота з підручником

Проблемне навчання

Програмоване навчання

Прийоми
Розумова діяльність	Навчання мови	Робота над текстом
аналіз;           синтез;           порівняння;           зіставлення;           узагальнення;           абстрагування;           класифікація;           диференціація.	мовний розбір;        заміна, поширення, перестановка мовних одиниць;        моделювання структури речення, словосполучення;        конструювання різних типів синтак-сичних одиниць;        заміна мовних оди-ниць співвідносни-ми;        лінгвістичний експеримент;        алгоритмізація.	виразне читання тексту;        добір заголовка;        визначення головної думки;        членування тексту на мікротеми;        складання плану, тез, конспекту;        побудова тексту певного стилю;        складання питань для обговорювання.

           Допоміжні засоби навчання

словник

довідник

підручник

Засоби навчання

дидактичний матеріал

Наочність:        таблиці (статистичні, динамічні, узагальнюючі, демонстраційні, порівняльні);        схеми;        малюнки;        зразки ділової докумен-тації;        опорні конспекти;        тексти-опори.

ТЗН:           телевізор;           відеомагнітофон;           комп’ютер.

Урок – основна форма навчання мови та вивчення української літератури

Нетрадиційні форми уроків	Традиційна типологія уроків (за дидактичною метою)
Урок-свято	Урок вивчення нового матеріалу або засвоєння нових знань
Урок мислення	Урок формування умінь і навичок
Урок-змагання (лінгвістичний КВК, брейн-ринг)	Урок перевірки й обліку набутих знань, умінь, та навичок
Урок-практикум	Урок аналізу контрольних робіт
Урок-семінар	Урок узагальнення та систематизації вивченого
Урок-конференція	Урок повторення окремої теми, розділу
Урок-залік	Урок розвитку зв’язного мовлення (проведення переказів, творів та їх аналіз)
Аукціон знань
Ділова гра
Урок творчості
Урок-подорож

Структура уроку вивчення нового матеріалу

Перевірка вивченого

Актуалізація опорних знань, умінь і навичок

Повідомлення теми та мети уроку, мотивація навчання

Вивчення нового матеріалу

Закріплення набутих знань

Підведення підсумків уроку

Завдання додому, інструктаж до його виконання

                 Методична преса

Науково-методичний журнал «Вивчаємо Українську мову і літературу»

«Українська мова і література в школі»

«Українська мова і література в середніх школах, ліцеях, гімназіях, колегіумах»

«Дивослово»

Методичні журнали з української мови та літератури

«Початкове слово»

«Урок Української»

«Рідна школа»

Газета «Українська мова та література в школі»

               Опорна схема заняття

Твір-роздум

Твір-розповідь

Перекази

Твір-опис

Розвиток зв’язного мовлення

Методи

                                                                                                    

                                    

		Бесіда		Розповідь		Спосте- реження над мовою
Принципи

Увага до особливос-тей мовлення

Єдність у розвитку мовлення і мислення

Зв'язок із розділами курсу мови

Виперед-жальний розвиток усного мовлення

Поступове ускладнення навчальних завдань

Реалізація міжпред-метних зв’язків та професійна спямова-ність учнів

Учитель-словесник, поза сумнівом, повинен бути книголюбом, по змозі, поповнювати свою домашню бібліотеку фаховою літературою, науково-методичними журналами, словниками. Той, хто нігілістично ставиться до методики, зневажає її та у власній практиці схильний покладатися в основному на «свою» методику, не росте як педагог, нерідко вдається до методичного прожектерства, застосовуючи надумані, не апробовані форми і методи проведення занять, тому стикається із значними труднощами в раціональній організації навчання. І, навпаки, належна мовна і методична підготовка, а також успадковані або набуті педагогічні здібності викладача є запорукою його плідної праці з учнями.